Нанківську ікону
Божої Матері занесено до святців
На сесії Священного синоду Української православної церкви 9 лютого
2004 року було прийнято рішення про занесення до святців Нанківської
ікони Богородиці - місцево-шанованої святині Закарпатського краю.
Образ був явлений у с. Нанкові на Хустщині, в місцевості «Полянка»,
1690 р. Згідно з народним переданням, господар поля, де з'явилась ікона,
пожалів ділянку землі для побудови монастиря або каплиці на честь Пресвятої
Діви. Ікону поставили на підводу, запрягли волів, але ті стояли, мов
укопані, — затримані Божою силою. Ікона не хотіла залишати обране місце.
Запрягли ще кілька пар волів, підганяючи, — і ненароком влучили батогом
по святому образу. Від удару на нижній частині лику Богородиці з'явився
шрам, а з очей потекли сльози. Через це ікону стали називати «Просльозивша».
За таке зневаження до святині рід господарів поля було покарано — найбільша
родина в Нанкові виродилася дощенту. Ікона ж залишила обране місце,
просуваючись долиною річки Хустець. Існує передання, що на тому благословенному
шляху виростали нарциси (відома Долина нарцисів, аналогічна якій є лише
в Японїї).
Куди відвезено і де тепер оригінал нанківської ікони — невідомо. У
нанківській Свято-Духівській церкві зберігається її копія, а на місці
явлення святого образу забило джерело, де нині упорядковано колодязь.
Уже понад три століття вода в криниці не висихає навіть у найбільшу
засуху. Вода в цьому колодязі вважається чудодійною. Хто вживає її з
вірою, виліковується від душевних і тілесних недуг. Житель Нанкова О.
Довбака після молитов перед іконою в 2002 р. зовсім зцілився від паралічу.
В. Бабусь, котра страждала від виразок на руках, в 2003 р. зцілилася,
помазавши руки єлеєм від лампади, що горить перед образом.
