МИКОЛІ ЯРЕМІ
Добридень, мудра сонячна людино,
Мабуть, для Вас дорожчий всього час.
Тож не займу я жодної хвилини -
Лише порозмірковую про Вас.
Встигайте Все: від батьківського дому
Стеліть шляхи майбутньому в світи.
Хай ними йдуть чужі Вам, незнайомі,
Та головне, що ними будуть йти.
На зло часу - байдужого й скупого -
Будуйте школу - душ дитячих храм,
Нехай виходять дужими в дорогу
Ті, що забудуть дякувати Вам.
І не дивуйтесь власному дивацтву:
Могли б собі - виходить для людей.
Така вже суть справіку меценацтва.
За це Вам - вдячність сонячних очей.
І не лише. Коли ця вдячність згасне
І дифірамби стихнуть серед свят,
Залишаться просторі, світлі класи,
Відкриті, мов обійми, для малят.
І вічність прийде освятити школу,
І в ній майбутні генії зростуть.
А Ви ж, по суті, - Миколай, Миколо,
В цім Ваша велич, благородство, суть.
Тож і лишайтесь в щедрості щасливим,
Знаходьте сенс в дарунках, просто так.
І хай від цього множаться Вам сили,
І довшає і шириться Ваш шлях.
За це майбутнє Вам потисне руку
І дружньо так ударить по плечу,
Складе легенди й перекаже внуку.
А я от вірш-присвяту напишу.
Маряна Бонь-Якубишин
